ПРОБЛЕМИ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ТА ФАЛЬСИФІКАЦІЇ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ ПІД ЧАС ТЕЛЕПРЕЗЕНТАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ У КУЛІНАРНИХ ТЕЛЕВІЗІЙНИХ ШОУ

автор **Дмитрий** Чт Бер 12, 2015 1:40 pm

К. В. Грубич

старший викладач
Інститут кіно і телебачення

Київського національного університету культури і мистецтв, м. Київ

На початку ХХI-го століття населення України, як і більшості країн Європейського регіону, потерпає від хронічних неінфекційних захворювань – таких, як серцево-судинні, онкололгічні, хронічні обструктивні захворювання легенів, діабет тощо. Cтан здоров’я населення України можна охарактеризувати високим рівнем захворюваності, не уклінним збільшенням поширеності хвороб, зростанням показників смертності, низькою середньою тривалістю життя [1]. Вирішальну роль у формуванні негативних тенденційу сфері громадського здоров’я відіграє значна поширеність серед населення України чинників ризику розвитку хронічних неінфекційних захворювань, зокрема нераціональне харчування, надмірна маса тіла і ожиріння, високий рівень артеріального тиску, холестеринемія, гіподинамія, тютюнопаління, зловживання алкоголем [2].

Фактичне харчування населення України знаходиться у тісному зв’язку з соціально-економічним становищем. Високий рівень бідності населення та встановлений низький прожитковий мінімум в країні не забезпечує можливість раціонального харчування, що призводить до підвищеного споживання більшості населення тваринних жирів, вуглеводів, та недостатнє споживання білків, овочів та фруктів [3].

Однією зі значущих проблем у цій царині є вживання соціально незахищеною частиною населення більш дешевих харчів, питома частка яких на ринку представлена фальсифікатом. Та й зміни у технології переробки та виробництва харчових продуктів і агресивна торгова політика, що сталася за останні десятиліття в Україні, значно вплинули на погіршення харчової культури українців. Економічна недоступність населенню натуральних харчових продуктів з одного боку, та намагання виробників здешевити свою продукцію за рахунок нехарчових інгредієнтів (харчових добавок), а інколи і неприкрите шахрайство виробників, коли подібні заміни не зазначаються на маркуванні або надається інформаційна фальсифікація, призводить до суттєвих змін у раціоні харчування всіх верств населення.

Значний вплив на формування цього раціону мають засоби масової інформації, а чи не найбільше – телебачення. Зокрема, кулінарні проекти. На сьогоднішній день майже кожен телевізійний канал – від великого до малого – виробляє власне кулінарне шоу, що є безпрограшним засобом для підвищення рейтингів та залучення рекламодавців. Позитивним моментом більшості подібних програм є націленість на пропаганду здорового способу життя харчування та вибору споживачами – глядачами шоу – якісних харчів для свого повсякденного харчування.

Різноманітні аспекти комунікаційних технологій кулінарних телешоу та жанрове різноманіття телевізійних програм розглядали у сентенціях російські дослідники В. М. Вільчек, М. О. Бережна, , С. Л. Уразова, Б. М. Сапунов, Є. Л. Вартанова, А. Д. Криволап. Поняття та функції гастрономічної культури досліджували М. В. Капкан та Л. С. Ліхачова. Серед західних науковців комбінування та розвиток засобами телебачення давніших форм комунікації, зокрема заочне навчання аудіовізуальними методами (чим і займаються кулінарні шоу) досліджував американець Р. Уільямс, який у 1974 році випустив у США книгу «Телебачення і культурна форма». Згадування про особливості виробництва кулінарних шоу є у роботах Х. Клеймана, О. Тоффлера, Дж. Фіска, М. Кана, Р. Харріса (США), А. Бергера (Великобританія), А. Моля (Франція). Важливі внески у дослідження вітчизняної медійної сфери знаходимо у наукових працях В. В. Гоян, З. Є. Дмитровського, А. В. Яковця та у критичних зауваженнях Т. Ю. Веремчук та Ю. Е. Фінклера (для «Телекритики»). Саме кулінарній складовій телевізійного контенту на вітчизняних каналах приділили увагу такі дослідники як Т. А. Захарс, С. В. Тагамлик, А. В. Юсипович. На жаль, список дослідників виходить надто коротким.

Проведений нами аналіз джерел показав, що дослідження кулінарних шоу у світі ще не виокремилося в самостійний напрямок телевізійної критики і науки про телевізійні комунікації, що свідчить про перспективність наукового осмислення та узагальнення тенденцій розвитку комунікаційних технологій презентації гастрономічної культури.

Після проведеного аналізу ряду окремих досліджень та співставлення думок вітчизняних та зарубіжних дослідників, телекритиків та ресторанних критиків, ми пропонуємо власну схему якісного телевізійного продукту на гастрономічну тематику (рис.1).

ПРОБЛЕМИ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ТА ФАЛЬСИФІКАЦІЇ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ ПІД ЧАС ТЕЛЕПРЕЗЕНТАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ У КУЛІНАРНИХ ТЕЛЕВІЗІЙНИХ ШОУ 2210

Рис.1. Диференціація технологій кулінарних проектів (за К. Грубичем, 2015)

Серед наведених складових зосередимося на можливості через телевізійний екран обмінюватися практичними навичками, якими володіють шеф-кухарі або вправні домогосподарки-героїні випусків кулінарних шоу. Такий обмін являє собою не що інше як маніпулювання, тобто вплив засобами кулінарної програми на покращення гастрономічної культури телеглядачів. Донецький науковець С. В. Тагамлик [4] зазначає, що проблема впливу масмедіа на свідомість та її розвиток вже безпосередньо у соціальному просторі призвела до активної роботи саме з цим явищем, яке отримало у світовій теорії соціальної комунікації назву «праймінг». Праймінг – це винахід др. пол. ХХ ст. для дослідження більш тонкого, аніж традиційне, маніпулювання свідомістю масової аудиторії. Праймінг – це теорія, згідно з якою активація за допомогою медіа однієї думки у споживача інформації може викликати пов’язані з нею думки. Ефект праймінгу полягає у тому, що медіа повідомлення (у випадку кулінарних програм – обмін навичками у приготуванні знайомих або нових для глядачів страв) активують уже сформовані поняття, думки або знання, які певним чином пов’язані з отриманням цих матеріалів. Протягом певного проміжку часу після перегляду телепередач існує підвищена ймовірність того, що думки, асоціації та спогади телеглядача будуть «прив’язані» до змісту отриманої інформації [5].

Саме у цьому аспекті ми вбачаємо корисність інформації про якість харчів, які виступають у кулінарних проектах як інгредієнти для телепрезентації страв української кухні. До такого «виховного» прийому вдаються автори та ведучі багатьох кулінарних шоу як центральних, так і регіональних телевізійних мовників. Зокрема, «Смачна країна» («Студія «1+1», 2005-2007 роки), де проблема ідентифікації та фальсифікації харчів піднімалася у рубриках-інформаціях у вигляді титрів та дикторської начитки як перебивки під час приготування основної страви; «Все буде смачно» (СТБ, 2014-2015 роки), де про можливу фальсифікацію продуктів говорить ведуча у своїх коментарях та запрошені експерти-кухарі або технологи під час приготування презентаційних страв; «Кулінарна країна» (Полтавський телеканал IPT, 2014-2014), де ведучий шеф-кухар у діалозі з гостями-домогосподарками, навчаючи їх готувати страву, розповідає і про деякі аспекти правильного вибору якісних харчів.

Кулінарна рубрика «Народна порада» у проекті для споживачів «Знак якості» («Інтер», 2007-1012) також давала корисну інформацію для споживачів. Приготування страв було допоміжною складовою у цьому шоу. Головним було дослідження у кожному випуску (а проект виходив щодня по буднях) нового продукту. Результати досліджень повідомлялися наприкінці випуску та публікувалися на інтернет-форумі телеканалу «Інтер». Висновки експертиз «Знаку якості» свідчать про те, що більшість представлених на українському ринку продуктів виготовляються за технічними умовами, а не за ДСТУ. Це дозволяє виробникам вносити до традиційних рецептур нові інгредієнти, яких раніше просто не існувало. Більшість з цих інгредієнтів не є корисними для здоров’я, і інколи вони просто таки небезпечні [6]. Саме про подібні небезпеки ненав’язливо, під час приготування страв, користуючись методом праймінгу, розповідали глядачам ведучий «Знаку якості» К. Грубич та запрошені кухарі. Людям давалися практичні поради, як правильно обирати харчі у магазині, аби не наразитися на фальсифікат та неякісний товар. Така інформація лише виглядала «побіжною», насправді все було продумано заздалегідь і прописано у сценарії, достовірність змісту перевірено редакторами.

Подібний прийом, на наш погляд, має частіше використовуватися авторами кулінарних проектів. Адже кулінарне шоу окрім розважальної, рекреативної функції має будуватися за канонами просвітницької програми, нести споживачам інформації нові знання. Погоджуюся з думкою російської дослідниці С.Л. Уразової, що «екран… ототожнюється з деяким джерелом пізнання, який, з одного боку, символізує радикальні зміни в соціально-економічному середовищі, а з іншої – формує систему цінностей суспільства, його самосвідомість, його культурну ідентичність» [7].

Перелік посилань

1. Громадське здоров’я в Україні. Основні статистичні показники за 2008 рік / За аг.ред. В.М. Князевича та інш. – К.: Книга плюс, 2009. – 36 с.

2. Ермакович И.И., Чернышов В.А. Профилактика хронических неинфекционных заболеваний на популяционном уровне // Здоровье Украины. – 2004. – №108.

3. Сердюк А.М., Гуліч М.П. Політика в галузі харчування населення – головний пріоритет держави // Довкілля та здоров’я. – 2002. – №3. – С.8-11.

4. Тагамлик С.В. Праймінг як засіб маніпулювання масовою свідомістю у телетексті (за матеріалами кулінарних програм) // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальная коммуникация». Том 21 (60). − 2008 г. − №1. − С.242248.

5. Брайант Дж., Томпсо С. Основы воздействия СМИ. / Д. Брайант, С. Томпсон. – М.: Вильямс, 2004. – С. 162.

6. Грубич К. Роль мас-медіа у формуванні громадської свідомості стосовно впливу харчування на здоров’я нації на прикладі програми «Знак якості» телеканалу «Інтер» //// Всеукраїнська конференція з питань безпеки харчування. Тези доповідей. – К.: Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Київський національний торговельно-економічний університет. – 2010 р. – С.193-194.

7. Уразова С. Экранная модель восприятия мира как социокультурная норма / С. Л. Уразова // Академия медиаиндустрии. Вестник электронных и печатных СМИ. – №17. – Электронный ресурс: http://www.ipk.ru/index.php?id=2315. – Название с экрана.

Скачать