ШЛЯХИ МІНІМІЗАЦІЇ РИЗИКІВ ПРИ МИТНОМУ ОФОРМЛЕННІ ЮВЕЛІРНИХ ВИРОБІВ

автор **Дмитрий** Чт Бер 12, 2015 1:41 pm

УДК 677.075:656.073.5

ШЛЯХИ МІНІМІЗАЦІЇ РИЗИКІВ ПРИ МИТНОМУ ОФОРМЛЕННІ ЮВЕЛІРНИХ ВИРОБІВ

Н. В. Мережко,

завідувач кафедри товарознавства та

експертизи непродовольчих товарів, д.т.н., проф.,

В. А. Осика,

декан факультету товарознавства і

торговельного підприємництва, к.т.н., доц.,

Київський національний торговельно-економічний університет, м. Київ

Сьогодення ювелірної справи в Україні досить складне, хоча дана галузь промисловості є одним із індикаторів рівня розвитку економіки країни в цілому. Перед ювелірною промисловістю постають проблеми, які пов’язані з питаннями якості, безпечності та надійності сплавів і готових виробів.

Протягом останніх 5 років відбувається падіння ринку ювелірних виробів з дорогоцінних металів, спричинене зростанням ринку біжутерії, яка є головним конкурентом золотих, платинових та срібних ювелірних виробів [1].

Одними з найвагоміших індикаторів ризиків, які стосуються ювелірних виробів, що переміщуються через митний кордон України, є товари групи «прикриття» – товари, що з достатнім ступенем ймовiрностi можуть декларуватись замість товарів групи «ризику».

На всі види ювелірних виробів з дорогоцінних металів ставка мита становить 10%. Окрім матеріалу виготовлення ювелірного виробу, на розмір ставки мита також впливає склад сплаву та різноманітні вставки, з яких виготовлені вироби, а також їх видова приналежність. Ювелірні вироби (товарна позиція 7113), суб’єкти ЗЕД намагаються задекларувати як біжутерію, ставка мита якої лише 5%, а також під виглядом виробів з недорогоцінних металів, ставка мита яких також становить 5%.

Існує також ймовірність декларування ювелірних виробів з платини як виробів з білого металу, а ним може виявитися срібло, митна вартість на вироби з якого буде значно меншою. До того ж, ювелірні вироби з дорогоцінних металів (наприклад, золота), мають нижчу ціну за грам, ніж з платини (майже в 2 рази).

Тому необхідно чітко та вірно встановити видову приналежність товару до відповідного класифікаційного угрупування згідно з УКТЗЕД, присвоїти код, встановити митну вартість і згідно Митного тарифу України провести нарахування митних платежів [2].

Для проведення ідентифікації ювелірних виробів, з метою встановлення вірного коду згідно з УКТЗЕД запропоновано наступні критерії:

- вміст дорогоцінного металу у виробі (є головним критерієм);

- вид дорогоцінного металу;

- відповідність розмірів виробів загальноприйнятій системі (відповідно до ДСТУ 3527-97 «Вироби золотарські з коштовних металів. Загальні технічні умови»);

- достатній ступінь обробки, завершеність виробу;

- відповідність найменування ювелірного виробу зазначеному у маркуванні та товаросупровідних документах;

- вага виробу (є необхідним критерієм, визначається в грамах та в разі наявності вставок – у каратах).

Шляхи мінімізації митних ризиків з боку держави в особі митних органів полягають, в першу чергу, у розробці та застосуванні нормативно-правових документів щодо заходів реагування на існуючі чи потенційні ризики, які виникають при імпорті ювелірних виробів.

Аналіз нормативно-правових актів, затверджених певними митницями окремих географічних районів, що здійснюють регулювання імпорту ювелірних виробів та визначають цей товар, як товар групи «ризику», дав змогу дійти висновку, що їх наявність та використання є дієвим механізмом. Проте їх кількість є незначною, враховуючи те, що імпорт ювелірних виробів збільшується і вони оформлюються у різних митницях призначення, розташованих по всій території України.

Тому доцільним було б сформувати один загальний перелік критеріїв ризику для ювелірних виробів з дорогоцінних металів і видати один уніфікований нормативно-правовий документ із запропонованими заходами запобігання, який повинен регулювати імпорт даного товару.

Також можливим є розширення переліку товарів групи «прикриття» [3] (внести до нього ювелірні вироби з білого металу та біжутерію), що складають загрозу для декларування товару не своїм найменуванням та заниження митної вартості.

Встановлено, що при визначенні коду згідно з УКТЗЕД ювелірні вироби з дорогоцінних металів не поділяються на товарні підпозиції і підкатегорії за сировинним складом, хоча, як зазначалось вище, ці вироби можуть різнитись за вартістю. Тому розширення класифікаційної структури УКТЗЕД та більш глибока деталізація на національному рівні дасть змогу розмежувати ювелірні вироби з дорогоцінних металів, вартість яких є високою (наприклад, ювелірні вироби з платини та ювелірні вироби з золота) і таким чином спростити здійснення контролю щодо митної вартості даних товарів під час митного оформлення.

Ювелірні вироби з дорогоцінних металів можуть надходити на ринок як контрафактна продукція, тому при імпорті, особливо товарів елітних брендів, постає завдання мінімізувати даний ризик шляхом перевірки товару на предмет наявності його коду в Митному реєстрі об’єктів права інтелектуальної власності, перевірки країни походження, країни-відправника (торговельної країни) та місця реєстрації торговельної марки.

При митному оформленні слід вести постійний контроль за правильністю класифікації та здійснення опису ювелірних виробів у МД, оскільки навіть в межах однієї групи є можливими випадки невірного декларування з метою заниження митної ставки (особливо це стосується випадків, коли країна походження невідома чи відсутній сертифікат походження). Декларантом мають бути подані документи, підтверджені стороною-контрагентом, стосовно складу сплаву, використаного у виробі, щоб в результаті спірних питань інспектор мав змогу за результатами аналізу автентичних товаросупровідних документів та митного огляду товарів відразу підтвердити код згідно з УКТ ЗЕД, заявлений у графі 33 МД.

Отже, завдяки аналізу та вдосконаленню чинного законодавства з питань митної справи, деталізації УКТЗЕД, використанню процедури ідентифікації ювелірних виробів за визначеними критеріями є можливим зменшення ймовірності появи митних ризиків при їх переміщенні через митний кордон України.

Перелік посилань

1. Перспективи розвитку ювелірної промисловості в Україні. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: < http://www.rusnauka.com/>.

2. Пісной П. Я. Державна Митна Служба України на шляху аналізу та управління митними ризиками / П. Я. Пісной // Збірник наукових праць «Ефективність державного управління». – 2009. – Вип.18/19. – С. 344-353.

3. Пашко П. В. Митна безпека (теорія, методологія та практичні рекомендації) / Монографія. – Одеса: АТ “ПЛАСКЕ”, 2009. – 628 с.

Скачать